Минулої неділі, п’ятого лютого, у Городку врочисто і водночас по-родинному гостинно зустрічали знаного земляка, вихідця зі села Добряни – єпископа-помічника Київської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви Йосифа (Міляна). Його приїзд, ініційований заступником голови Городоцької районної ради Володимиром Більовським і завметодкабінетом районного від-ділу освіти Орисею Войціцькою, – то першорядна подія у духовному та культурному житті міста й району.

Розпочалась візитація преосвященного з Архієрейської Лі­тургії, яку він на запрошення о. Степана Боровця очолив у городоцькому храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії. А згодом, у святково прибраному залі ра­йонного Народного дому, мешканці різних населених пунктів Городоччини, зокрема – родинного села єпископа, мали змогу з ним поспілкуватися, позаяк захід був побудований у формі заньківчанського вечора.

Привітати владику квітами і добрим словом прийшли представники місцевої влади: голова Городоцької районної ради Василь Полумацканич, заступник очільника РДА Володимир Петров, мер райцентру Микола Савка, а також депутат Львівської обласної ради Ярослав Дубневич. Із рук голови райради духівник отримав відзнаку “За заслуги перед Городоччиною”, якої він поміж інших достойників краю удостоївся ще минулоріч, напередодні святкування 20-ліття української Незалежності.

Ведуча духовного вечора, вже згадувана О. Войціцька розповіла, за яких обставин виник задум організувати таку зустріч із владикою-краянином. Відтак про становлення єпископа Йосифа Міляна як духівника і людини присутні довідались, переглянувши фільм, знятий журналістами “Народної думки”. В ході стрічки рідні, близькі, знайомі діляться власними спогадами про дитинство, молоді роки преосвященного.

Після цього шанований гість піднявся на сцену. “Кожен із нас не випадково прийшов у цей світ і покликаний тут до особливого завдання – сповнення волі Божої, – зазначив владика Йосиф. – Нічого випадкового не буває, є хіба що випадкові закономірності. Й коли людина відчуває, звідки прийшла і куди прямує, намагається вслухатися у голос Всевишнього – тоді вона на рівній дорозі”. Владика розповів про свій шлях до Бога, до священичого покликання. У 16-літньому віці йому наснився сон, в якому Ісус Христос, одягнений у барвисті ризи, піднявши руку, кликав його до себе. Сон якось забувся і лише через кілька років Іван Мілян, майбутній єпископ, пригадав собі його і зрозумів символічність. “Село гуділо, що я вчуся на греко-католицького священика, проте мама ніколи не питала мене, чи це правда, – сказав владика, – вона завжди, коли я від’їжджав з дому, підходила й благальним голосом тихенько прохала: “Іване, вважай”…

- Якщо повернутися у роки підпілля УГКЦ, то як Ви, священик катакомбної церкви, давали собі раду з почуттям страху, що властиве, либонь, кожній людині? - запитала Орися Войціцька.

- Сказати, що не боявся, буде неправдою, – відповів владика. – У той час КГБ мусив усе знати, чути і бачити. Було розуміння того, що коли Господь не накриє тебе своїм великим плащем, то ніхто інший не захоронить.

- Ви буваєте у різних країнах, місцях. Що відчуває людина, котра обіймає такий високий духовний сан?

- Бог кличе кожного до своєї справи. Ось мій тато орав землю, вирощував хліб, намагався бути добрим батьком для власних дітей. Усе в цьому житті не залежить від сану чи стану, але від нашої людської позиції. Перегляньмо сторінки історії України і ми побачимо: великі люди були простими і доступними.

- Невтішна статистика свід­чить, що кількість потенційних емігрантів поміж українців у віці до 30 років зараз становить п’ятдесят відсотків, а у віці до 40 літ – сорок два… Як Церква бачить вихід із ситуації, коли фактично молоді люди готові покинути і залишають Батьківщину?

- Синод єпископів кілька років тому призначив мене головою пасторально-місійного від-ділу у справах емігрантів. В Україні чимало законодавчих актів стосовно еміграції, але відсутнє еміграційне право. Практично немає механізмів впливання на ситуацію, в якій опинилися. Наша церква на поселеннях намагається підтримати, згуртувати заробітчан (це підтвердила присутня членкиня Союзу українок Марія Кромпащик, згадуючи своє перебування в Італії. – Р.С.). В Україні ми пробуємо створити осередки, де б люди, котрі повертаються із заробітків, проходили своєрідну ресоціалізацію, а ті, котрі бажають поїхати, ознайомилися з можливими ризиками. Проводяться семінари для священиків, які вже працюють з емігрантами.

Великою проблемою є не сама еміграція, а те, що ми не можемо контролювати відповідні процеси. А не можемо, бо не хочемо. Митрополит Андрей Шептицький майже сто років тому, хоча, здається, ніби вчора, звертаючись до українців, говорив: “Їдьте, заробляйте, але не продавайте хати і, борони Боже, поля. Заробивши, вертайте додому”…

- Як УГКЦ змінилася з приходом нового глави Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука)?

- Вона помолодшала… Слід зазначити, що великі перспективи для нашої Церкви маємо у центральній і східній частині держави.

- Що може Вас розізлити?

- Багато чого. Я є головою комісії з питань культури. Часто мене денервує якась неестетичність чи культурна невід­повідність певних речей. Взагалі виступаю за автентичність людини, церкви…

Цікаві запитання теж ставили владиці із зали. Депутат райради Омелян Дунас констатував той факт, що молодь у державі спивається, і тому велика надія, на його думку, покладається на просвітницьку роль церкви. “Мені здається, якщо і церква, і держава, і суспільні організації спільно не візьмуться за розв’язання цієї проблеми, то Україна остаточно зіп’ється”, – наголосив владика Йосиф Мілян.

“Як реагує УГКЦ на візити Московського патріарха Кирила?” – запитав городківчанин Ярослав Левкович. “Сьогоднішні візити Кирила в Україні вже діють проти нього”, – відповів єпископ. Він також поблагословив створення і розвиток у Городку осередку організації Католицьке скаутство Європи в Україні.

Заступник директора Добрянської школи Валентин Дзюба подарував преосвященному авторського вір-ша, власні душевні поетичні рядки прочитала і Зеновія Дмитришин.

Надзвичайно сподобалися владиці та й усім глядачам неповторні, майстерні виступи освітянського хору “Таїна” (керівник Оксана Трещаківська-Долішня), народного ансамблю “Пере­дзвін” (творчий наставник Василь Долішній). Цікавим та оригінальним був й освітянський вертеп.

Вражений побаченим, почутим, щирістю прийому, владика Йосиф Мілян подякував землякам, щиро повіншувавши.

Роман СМІЛКА.